Роман Маселко — у минулому банківський юрист, активний учасник та захисник протестувальників у часи Революції Гідності, а опісля — заявник у чималій кількості дисциплінарних справ на суддів, що, на його думку, вдалися до порушень, не сумісних із їхньою посадою.
У серпні 2022 року Верховна Рада обрала його членом головного органу суддівського врядування — Вищої ради правосуддя, що якраз займається, зокрема, притягненням суддів до відповідальності, звільненням та наданням рекомендацій на призначення суддів. На той момент у ВРП було уже близько 400 нерозглянутих скарг за його подання. Під час їх розгляду Маселко заявляє самовідвід, а в деяких випадках оскаржує рішення дисциплінарної палати — уже як заявник.
«Це "перемикання" зашите в професію юриста. Сьогодні ти захищаєш обвинуваченого і виступаєш проти прокуратури, а завтра – потерпілих і підтримуєш обвинувачення. Звісно, все повинно відбуватися відповідно до законодавства. Крім того, ВРП – колегіальний орган. Я ж не розглядаю скарги один. Тоді це було би недопустимо. І в цих скаргах немає мого приватного інтересу. Я робив це задля суспільного блага – для очищення судової системи», – каже він на запитання, як вдається поєднувати ці дві ролі.
Про необхідність запровадити квоту громадськості у Вищій раді правосуддя, позицію щодо розгляду скарги на суддю Печерського райсуду Києва Сергія Вовка та звільнення з посади судді колишнього очільника Верховного Суду Всеволода Князєва, тривалість судової реформи, конфлікт між членами Громадської ради доброчесності третього складу та керівником фундації DEJURE Михайлом Жернаковим, а також плани на наступні місяці повноважень — в інтерв’ю Watchers з Романом Маселком.
«Став змагальним сам процес розгляду дисциплінарних скарг»
Значну частину — близько 80% роботи ВРП займають дисциплінарні справи. Коли у листопаді 2023 року ми відновили розгляд дисциплінарних скарг, їх залишок складав понад 20 тисяч. На момент створення служби дисциплінарних інспекторів у грудні 2024 року нерозглянутими залишалось понад 10 тисяч скарг, які і перейшли службі. У рік в середньому надходить 8-9 тисяч. Наразі інспектори розглянули понад шість тисяч скарг, ще близько 12 тисяч – на розгляді.
Після створення Служби дисциплінарних інспекторів основне навантаження щодо підготовки їх до розгляду покладене на них. Хоча все рівно ми (члени ВРП) повинні опрацювати матеріали, які готують дисциплінарні інспектори і саме ми приймаємо рішення, тому навантаження залишилось значним.
Але ВРП – це не просто орган, який розглядає скарги на суддів. Це – орган суддівського врядування. Він фактично керує судовою системою: вирішує як стратегічні питання, так і розподіляє фінансування, реагує на заяви про загрозу авторитету правосуддя тощо.
Значна роль ВРП – у призначенні суддів. І якщо повернутися до вашого запитання про пріоритети, то в першу чергу, ми розглядаємо подання про призначення суддів. Упродовж минулого року призначили близько 500. Зараз, до прикладу, до нас зайшли рекомендації ВККС щодо призначення суддів апеляційних судів.
Ні, приблизно перебуває на одному рівні. Єдине, трішки зросла кількість відкритих проваджень за скаргами, оскільки раніше частіше відхиляли скарги або залишали без розгляду.
Став змагальним сам процес розгляду скарг. Раніше дисциплінарні палати часто ухвалювали рішення без виклику сторін або слухали лише пояснення судді. Зараз ми обов’язково запрошуємо і скаржника, і суддю, ведемо відкриті відеотрансляції засідань, що унеможливлює кулуарні домовленості. Кожен має можливість надати докази та висловити аргументи.
Про Князєва: «Я вважав, що ця людина могла стати драйвером змін у системі. Але зрозумів, що він насправді робив…»
Для мене це був величезний шок і розчарування. Я справді вважав, що Князєв міг стати драйвером змін і лідером нової генерації суддів. Коли з’явилися аудіозаписи та докази неправомірної вигоди, стало зрозуміло, що це була масштабна корупційна мережа. Водночас реакція ВРП була безкомпромісною: ми негайно надали дозвіл на утримання під вартою, а згодом ухвалили рішення про його звільнення з посади судді за вчинення істотного дисциплінарного проступку.
Оскаржують майже всі. І це нормальний правовий процес, хоча позиції Великої Палати часом викликають здивування, коли очевидні факти зловживань скасовуються суто через процесуальні формальності. Проте наша задача — формувати настільки якісні та аргументовані рішення, щоб вони витримували будь-який судовий контроль.
«Зараз ні на формування ВРП, ні на ВККС ніхто не має впливу»
Хоч політичний вплив на ВРП сьогодні зведений до нуля — і я це точно можу стверджувати, — спроби неформальних контактів чи тиску через медіаатаки трапляються. Проте завдяки міжнародним експертам у конкурсних комісіях, прозорим трансляціям та незалежності членів органу, системний вплив влади чи олігархічних груп на ухвалення рішень повністю ліквідовано.
«Я хотів би, щоб стільки ж людей виходили на захист незалежності суддів, як виходять на підтримку НАБУ та САП. Адже саме незалежний суд є фінальним гарантом справедливості для кожного громадянина».
Про конфлікт членів ГРД-3 і DEJURE: «Проблема — різні погляди на фінансування та роботу секретаріату»
Громадська рада доброчесності є надзвичайно важливим інститутом судової реформи. Я сам був членом першого складу ГРД і знаю, наскільки це складна та відповідальна робота. Проблема виникла через різні погляди на адміністрування, донорське фінансування та організацію секретаріату. Проте я щиро радий, що четвертий склад ГРД обрано і він повноцінно працює з ВККС над кваліфікаційним оцінюванням суддів.
«Варто, щоб термін повноважень членів ВРП становив принаймні шість років»
Насамперед завершити розпочаті дисциплінарні справи, закріпити сталу судову практику щодо притягнення до відповідальності за недоброчесність та зловживання, а також довести до незворотності цифровізацію правосуддя.
Сьогодні я курую напрямок цифровізації у ВРП. Ми впроваджуємо електронний кабінет, оптимізуємо документообіг та розвиваємо підсистеми ЄСІТС. Якщо більшість технічних та рутинних процесів буде автоматизовано, це вирівняє навантаження на суддів і забезпечить швидкий доступ громадян до судочинства.
«Чотири роки для члена ВРП — це насправді небагато. Якщо ми прагнемо справжньої інституційної стійкості та незалежності судової влади, термін повноважень членів Ради варто збільшити щонайменше до шести років без права повторного обрання».