Ініціативне реагування на загрози авторитету правосуддя
Заходи щодо забезпечення авторитету правосуддя за власною ініціативою Вищої ради правосуддя: звернення до правоохоронних органів, перевірки судів і автоматизованого розподілу, аналіз даних з усієї України та публічні заяви.
Однією з важливих практик, яку мені вдалося запровадити в діяльність Вищої ради правосуддя, стало вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя за власною ініціативою ВРП.
Йдеться про ситуації, коли під час здійснення інших повноважень Ради — насамперед під час розгляду дисциплінарних скарг чи повідомлень суддів про втручання — виявлялися обставини, що виходили далеко за межі конкретної дисциплінарної справи та свідчили про ширші, іноді системні, загрози для авторитету правосуддя.
У таких випадках ВРП не повинна обмежуватися вирішенням питання щодо конкретного судді. Стаття 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дає можливість реагувати на саму проблему: звертатися до правоохоронних та інших державних органів, ініціювати перевірки, вимагати усунення виявлених ризиків, робити публічні заяви та застосовувати інші заходи для захисту незалежності суддів і авторитету правосуддя.
Наймасштабнішим прикладом застосування такого підходу стала історія зі справами щодо дітей.
01 Справи щодо дітей: від окремих дисциплінарних скарг до загальнонаціонального аналізу судової практики
Цей кейс найкраще демонструє, навіщо ВРП потрібен інструмент реагування за власною ініціативою. Робота почалася з інформації про окремі підозрілі судові рішення, а надалі охопила збір і аналіз десятків тисяч справ по всій Україні, значну кількість дисциплінарних проваджень, взаємодію з правоохоронними органами та постановку питання про створення автоматизованої системи раннього виявлення ризикових справ.
Як було виявлено проблему
У 2024 році я звернув увагу на надзвичайно велику кількість однотипних справ у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області щодо визначення місця проживання дітей, самостійного виховання дитини батьком та позбавлення матерів батьківських прав.
Масштаби та ознаки штучного створення таких спорів були настільки очевидними, що я звернувся із заявою про злочин до НАБУ. Надалі правоохоронні органи викрили організовану схему, до якої, за матеріалами кримінальних проваджень, були залучені представники суду та інші особи. Аналогічні ознаки було виявлено і щодо Мар’їнського районного суду Донецької області.
Після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та вироками суду стало зрозуміло, що в Білгород-Дністровському суді фактично сформувалася ціла злочинна організація, до якої входили декілька суддів та працівників апарату суду. Вони системно забезпечували розгляд штучно створених справ і буквально штампували необхідні замовникам судові рішення. Йшлося про масове використання штучно створених сімейних спорів та судових рішень, які могли надалі використовуватися, зокрема, для оформлення підстав для відстрочки від мобілізації чи виїзду за кордон.
Це вже не було питанням якості окремого судового рішення. Суд перетворювався на інструмент реалізації протиправної схеми. Але виявилося, що такі справи масово розглядаються не лише в цьому суді, тож виникла потреба отримати повну картину з усіх судів.
У чому полягала загроза авторитету правосуддя
Створення фіктивного спору, забезпечення його потрапляння до потрібного судді, надзвичайно швидкий розгляд без реального спору між сторонами та отримання заздалегідь необхідного рішення фактично заперечують саму сутність правосуддя. Особливо небезпечно, що під час повномасштабної війни такі рішення могли використовуватися для уникнення виконання військового обов’язку.
Проблема становила одночасно:
- загрозу довірі до судової влади;
- ризик використання судів як елементу організованих протиправних схем;
- ризик маніпулювання автоматизованим розподілом справ;
- ризик масового ухвалення рішень без реального судового спору;
- а в умовах війни — також ризик для інтересів національної безпеки.
Рішення ВРП
Рішенням Вищої ради правосуддя від 28 серпня 2025 року № 1814/0/15-25 було застосовано не окремий захід, а комплекс системних заходів. Рада:
- звернулася до НАБУ, ДБР, САП та Офісу Генерального прокурора щодо розслідування виявлених обставин і встановлення аналогічних випадків;
- ініціювала перевірки організації діяльності відповідних судів;
- поставила питання про перевірку дотримання правил автоматизованого розподілу;
- зобов’язала зібрати в судах України інформацію про відповідні категорії справ;
- доручила проаналізувати отримані від судів дані;
- поставила перед ДСА України завдання визначити індикатори ризикових судових справ і створити автоматизовані інструменти їх виявлення.
Це було принципово важливо: метою стало не лише реагування на вже виявлені порушення, а створення механізму, який дозволяв би помічати аномалії ще під час формування ризикової практики.
Що показав аналіз даних з усієї України
На виконання рішення ВРП місцеві суди надали великий масив даних щодо справ про місце проживання дітей та позбавлення батьківських прав. На основі цих даних я підготував презентацію «Статистичний аналіз інформації судів про розгляд справ щодо місця проживання дітей та позбавлення батьківських прав».
Для поглибленого аналізу задоволених і частково задоволених вимог було сформовано набір об’єктивних індикаторів ризику:
- незалучення органу опіки;
- вирішення справи за одне судове засідання;
- відсутність обох сторін у засіданні;
- строк від розподілу справи до рішення — не більше 21 дня;
- розподіл відповідної категорії справ лише одному судді;
- наявність аналогічних заяв до цього самого суду.
Для аналітичних цілей справа визначалася як «підозріло задоволена», якщо позов або заяву було задоволено чи задоволено частково й одночасно були наявні щонайменше три із шести індикаторів. Це не висновок про незаконність конкретного судового рішення і не твердження про вчинення суддею дисциплінарного чи кримінального правопорушення, а інструмент статистичного виявлення аномалій, які потребують додаткової уваги.
Особливо показовим був зв’язок між швидкістю розгляду та кількістю ризикових індикаторів: чим швидше справу було вирішено, тим частіше вона відповідала критеріям «підозріло задоволеної».
Аналіз також показав, що проблема не обмежувалася Білгород-Дністровським та Мар’їнським судами. До десятки судів із найбільшою кількістю таких справ потрапили суди Одеської, Львівської, Закарпатської, Київської, Чернівецької та інших областей.
Отже, первинна підозра щодо однієї локальної схеми привела до виявлення ризику системного характеру на загальнонаціональному рівні.
Дисциплінарна відповідальність суддів
Системність проблеми підтверджує і дисциплінарна практика ВРП. Станом на 12 серпня 2026 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності 16 суддів у справах цієї категорії: вісім рішень передбачали подання про звільнення судді з посади, шість — сувору догану з позбавленням права на отримання доплат протягом трьох місяців, одне — догану з позбавленням доплат протягом одного місяця, одне — попередження.
- 8 Подання про звільнення
- 6 Сувора догана
- 1 Догана
- 1 Попередження
Паралельні кримінальні розслідування
Паралельно правоохоронні органи розслідували можливі протиправні схеми в цій категорії справ. Щодо подій у Білгород-Дністровському суді вже ухвалено п’ять вироків, зокрема щодо судді Боярського, а розслідування щодо Мар’їнського суду триває.
Усі зібрані матеріали щодо виявлених проблем у справах про місце проживання дітей, самостійне виховання та позбавлення батьківських прав я проаналізував і передав правоохоронним органам для перевірки та належної правової оцінки.
27 серпня 2026 року ДБР повідомило про підозру голові одного з районних судів Київської області. За версією слідства, за неправомірну вигоду суддя сприяв отриманню рішення про самостійне виховання дитини, яке могло використовуватися як підстава для відстрочки від мобілізації. Під час обшуків ДБР вилучило також матеріали інших подібних справ і перевіряє відповідні судові рішення.
Цей випадок додатково підтверджує, що проблема не була локальною. В описаній ДБР схемі простежуються окремі ознаки, які в аналізі було визначено як ризикові: штучне формування підсудності, потрапляння справи до конкретного судді, відсутність заявника в засіданні та використання рішення в питаннях, пов’язаних із мобілізацією.
Правоохоронці виявляли й інші способи використання судових рішень у подібних схемах, які також потребують окремого аналізу. Зокрема, 10 квітня 2026 року ДБР повідомило про викриття на Сумщині схеми, за якою до суду подавали заяви про нібито зникнення дружин та самостійне виховання дітей, хоча жінки фактично продовжували жити з родинами. За даними слідства, заяви могли неодноразово відкликатися, доки справа не потрапляла до «потрібного» судді; таким механізмом могли скористатися близько 100 осіб. Цей та інші виявлені правоохоронцями способи зловживань свідчать, що перелік ризикових індикаторів не може бути статичним і має постійно доповнюватися на основі нових схем.
Від реакції ВРП — до реакції всієї судової системи
Важливим результатом стало те, що проблема перестала бути питанням лише Вищої ради правосуддя. Підготовлений статистичний аналіз було передано Раді суддів України для інформування суддів про виявлені ризики та значний суспільний резонанс відповідної категорії справ.
12 лютого 2026 року Рада суддів України ухвалила рішення № 8 «Щодо аналізу інформації судів про розгляд справ стосовно місця проживання дітей». РСУ взяла інформацію, наведену в презентації, до відома, направила «Статистичний аналіз інформації судів про розгляд справ щодо місця проживання дітей та позбавлення батьківських прав» до місцевих загальних судів України та рекомендувала суддям звернути увагу на необхідність суворого дотримання вимог чинного законодавства під час розгляду відповідних категорій справ.
Таким чином, робота зі справами щодо дітей пройшла кілька взаємопов’язаних етапів:
- виявлення підозрілих практик;
- дисциплінарна та правоохоронна реакція в межах компетенції відповідних органів;
- системне рішення ВРП;
- збір даних з усієї України;
- статистичне виявлення ризикових моделей;
- інформування судової системи та постановка завдання створити автоматизовані аналітичні інструменти.
Для мене цей кейс — один із найкращих прикладів того, якою має бути сучасна функція ВРП із забезпечення авторитету правосуддя: на основі даних виявляти системну проблему, забезпечувати належне реагування в межах компетенції та створювати механізми, які мінімізують ризик її повторення.
02 Справа судді Іллі Лонського
Суть справи
Суддя Приморського районного суду міста Одеси Ілля Лонський звернувся до ВРП із повідомленням про втручання в його діяльність з боку НАБУ під час проведення слідчих дій. Перевірка не підтвердила протиправного втручання в діяльність судді. Водночас у матеріалах кримінального провадження було виявлено розмови та листування, які могли свідчити про обговорення можливого позапроцесуального впливу на інших суддів, неправомірної вигоди та можливості «вирішення» конкретних судових справ.
Загроза авторитету правосуддя
Сам характер таких розмов та переконаність їх учасників у можливості використати статус судді й особисті зв’язки для впливу на колег формують уявлення про можливість неформального «вирішення» судових справ.
Рішення ВРП
Рада ухвалила спеціальну публічну заяву про нульову толерантність до корупції та обов’язок суддів реагувати на відомі їм прояви корупції й незаконного впливу. Заяву було направлено всім судам України, а Приморському районному суду запропоновано обговорити обставини на зборах суддів.
Наслідки
Надалі виявлені обставини стали предметом дисциплінарного провадження, за результатами якого щодо Лонського застосовано стягнення у виді подання про звільнення, а згодом його звільнено з посади судді.
03 Справа судді Світлани Козіної — судові рішення як інструмент безпідставного набуття громадянства
Суть справи
Під час дисциплінарної справи щодо судді Ржищівського міського суду Світлани Козіної було встановлено системну практику розгляду заяв іноземців про встановлення фактів народження чи проживання їхніх родичів на території України. Виявлялися сумнівні документи, штучне створення територіальної підсудності та повторне подання заяв до моменту їх потрапляння конкретному судді.
Загроза авторитету правосуддя
Судові рішення фактично могли використовуватися як інструмент легалізації юридичних фактів для подальших спроб безпідставного набуття громадянства України.
Рішення ВРП
ВРП звернулася до Офісу Генерального прокурора, ініціювала перевірку організації роботи суду та аудит автоматизованого розподілу в судах за відповідною категорією справ.
Наслідки
За результатами звернення ВРП зареєстровано кримінальне провадження № 42024000000000758 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами третьою, четвертою статті 358, частиною другою статті 384 та частиною другою статті 376-1 КК України.
04 Справа судді Дмитра Махаринця — використання документа з ознаками підроблення
Суть справи
Під час дисциплінарного провадження було встановлено, що суддя використав документ про нібито проходження медичного огляду після того, як щодо нього склали матеріали за керування автомобілем у стані сп’яніння. Перевірка виявила дані, які ставили під сумнів справжність цього документа.
Загроза авторитету правосуддя
Використання суддею документа з ознаками підроблення для уникнення юридичної відповідальності прямо підриває принцип рівності перед законом.
Рішення ВРП
ВРП звернулася до Офісу Генерального прокурора щодо реєстрації кримінального провадження та розслідування виявлених фактів.
Наслідки
Зареєстровано кримінальне провадження № 42025000000000770. Надалі Махаринця звільнено з посади; за наданими матеріалами йому пред’явлено обвинувачення у використанні підробленого документа, а справа № 569/7523/26 перебуває на розгляді суду.
05 Справа судді Ірини Усатової — достовірність електронної судової справи
Суть справи
Під час дисциплінарного провадження було встановлено, що судові повістки та інші процесуальні документи, які мали підтверджувати здійснення процесуальних дій у 2024–2025 роках, фактично були сформовані в АСДС «Д-3» лише у 2026 році — після ухвалення рішення та початку дисциплінарного провадження.
Загроза авторитету правосуддя
Це поставило питання вже не лише про поведінку окремої особи, а про довіру до електронної судової справи та судового діловодства як достовірного відображення реальних процесуальних дій.
Рішення ВРП
Рада звернулася до Офісу Генерального прокурора щодо розслідування відповідних обставин.
Наслідки
Зареєстровано кримінальне провадження № 12026100090001337.
06 Справа судді Кирила Гарника — зникнення судової справи
Суть справи
Під час дисциплінарного провадження з’ясувалося, що матеріали справи про притягнення судді Гарника до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП фактично зникли. Суд повідомляв про передачу справи поліції, тоді як до поліції, за наявними матеріалами, надійшов конверт без самої справи.
Загроза авторитету правосуддя
Зникнення саме справи щодо можливого правопорушення судді об’єктивно створює враження, що матеріали можна приховати для уникнення відповідальності, та ставить під сумнів надійність судового діловодства.
Рішення ВРП
Рада звернулася до Офісу Генерального прокурора щодо стану кримінального розслідування, ефективності слідства та можливості взяти його на контроль.
Наслідки
Зареєстровано кримінальне провадження № 12026105100000088.
07 Реакція ВРП на матеріали операції «Феміда»
Суть справи
Ця практика продовжилася і після завершення моїх повноважень у ВРП. Після оприлюднення матеріалів НАБУ та САП щодо операції «Феміда», де серед іншого йшлося про можливі спроби впливу на суддів, судові рішення та кадрові процеси в судовій системі, я звернувся до ВРП із пропозицією застосувати заходи щодо забезпечення авторитету правосуддя.
Загроза авторитету правосуддя
Формування уявлення, що зміст судового рішення або суддівська кар’єра можуть залежати від неформальних домовленостей із представниками інших гілок влади чи впливовими особами, саме по собі потребує чіткої інституційної реакції.
Рішення ВРП
10 вересня 2026 року ВРП ухвалила публічну заяву з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, вирішивши оприлюднити її та направити всім судам України.
Висновок
Ці рішення демонструють поступову зміну самого підходу до функції ВРП із забезпечення авторитету правосуддя. Від реагування на поведінку конкретного судді ВРП перейшла до виявлення системних ризиків, звернення до правоохоронних органів, перевірки роботи судів та автоматизованого розподілу, аналізу великих масивів судових даних, пошуку статистичних аномалій і створення механізмів превенції.
Найкраще це видно на прикладі справ щодо дітей: почавшись із підозрілих рішень окремих судів, робота привела до аналізу понад двадцяти тисяч справ по всій Україні, 16 рішень про дисциплінарну відповідальність суддів, передачі зібраних матеріалів правоохоронним органам, поширення результатів аналізу Радою суддів України та постановки завдання створити автоматизований механізм раннього виявлення ризикової судової практики. Паралельно правоохоронні органи продовжують розслідувати можливі протиправні схеми в цій категорії справ.
Саме така модель — виявити, проаналізувати, відреагувати в межах компетенції та запобігти повторенню — має бути основою ефективної роботи ВРП із забезпечення авторитету правосуддя.